"Маленький принц" великого футболу. Мішелю Платіні - 55 років

Платіні народився 21 червня 1955 року і пройшов шлях від гравця скромної "Нансі" до футболіста світового класу і видатного футбольного функціонера. Життя виставило йому дві "п'ятірки", і це символічно, адже десятий номер - завжди був його улюбленим. Саме Платіні у синій футболці збірної Франції з "десяткою" на спині на очах у захопленої публіки підняв над головою Кубок Європи у Парижі 1984 року.

А почалося все у містечку Жеф (Joeuf), що в Ельзасі, на вулиці Сент-Екзюпері, де маленький Мішель робив перші кроки у житті і футболі. Саме там, як розказують біографи Платіні, опинився свого часу його дідусь-італієць Франческо з П'ємонта, який прибув у Францію у пошуках кращої долі. Батьківський подарунок - футбольний м'яч - потрапив до дитини вчасно. Тато, футболіст-аматор, став його першим вчителем, а мама - першою і самою відданою уболівальницею. Мішелю пощастило: він ріс і виховувався в атмосфері добра, любові і щирості, у атмосфері справжньої сім'ї.

Йому довелося нелегко, він страждав від своєї тендітності і слабких легень, тому намагався фізичні вади компенсувати технікою і винахідливістю у грі. Постійно Мішель жонглював м'ячем, спочатку - футбольним, а згодом - тенісним. "Техніка економить сили", - стверджував він. Невеликого зросту, він уперто тягнув себе "за волосся" (як скаже потім) і згодом дотягнув до 180 см, набравши вагу до 72 кг. Пізніше це допоможе йому вистояти у чоловічому жорсткому, якщо не сказати жорстокому, італійському футболі.

Як би не складалося його життя, він завжди залишається джентльменом і благородним лицарем. Недаремно Мішеля іноді називають д'Артаньяном від футболу. Арбітр одного з самих драматичних матчів європейських чемпіонатів (півфінального Франція - Португалія, 1984 р.) італієць Паоло Бергамо як реліквію зберігає у себе футболку, в якій у тій зустрічі грав сам Мішель Платіні, що забив вирішальний гол за хвилину до закінчення додаткового часу.

"Після матчу Платіні, попросивши в УЄФА дозволу зайти у суддівську, потрапив туди. Він сказав мені: "Багато хто просив цю майку на згадку, але я хотів би подарувати її вам, якщо ви того захочете. Ви відпрацювали чудово". Слова Платіні мене вразили"... - сказав Паоло Бергамо.

Це була четверта гра французів на чемпіонаті Європи, що проходив у їх стінах 1984 року. Розкішну збірну Франції вів за собою Мішель Платіні, що "набив" - а грав він плеймейкера, не чистого форварда! - у трьох матчах групового турніру сім м'ячів. Голи забивав на будь-який смак - на добитті; влучними сильними ударами; з штрафного, і один - з пенальті, ухитряючись при цьому ще й вести гру своєї команди.

Можливо, грайся у цей рік не чемпіонат Європи, а чемпіонат світу, саме Платіні б назвали спадкоємцем Пеле, однак до Мексики-1986 Мішель постарів на два роки, та й повною мірою розкрився талант Дієго Марадони. До речі, сам Дієго говорив про Платіні: "Найвищий рівень, справжній феномен. У Італії він досягнув усього, чого тільки можна..." До речі, на минаючому в ці дні чемпіонаті світу у ПАР Марадона, що допустив нетактовне висловлювання на адресу Платіні і отримавши лист від Мішеля, вимушений був вибачитися. У цьому інциденті - одна з характерних рис Платіні: і у футболі, і у житті він завжди віддає перевагу ясності, відвертості, як зараз говорять, прозорості. Йому чужі наклепи за очі, брудні удари під столом.

Щоб досягти визнання у футбольній Італії, минулих заслуг не досить. Через подолання опору і упереджене ставлення знаменитих "тіффозі" проходить чи не кожний футболіст, що приїжджає в Італію. Повною мірою відчув на собі це і Мішель Платіні, продовживши кар'єру після "Нансі" і "Сент-Етьєна" у туринському "Ювентусі", кольори якого він захищав з 1982 по 1987 рік.

З "Юве", крім значної колекції трофеїв на внутрішній арені, він виграв Кубок європейських чемпіонів-1984/85 і Суперкубок УЄФА-1985. Він також ставав кращим бомбардиром серії А у 1983, 1984 і 1985 роках. Саме ці роки стали для Платіні "зоряними". Тричі поспіль (єдиний випадок у світовому футболі) йому присуджувався "Золотий м'яч" як кращому футболісту Європи. Крім Платіні тричі володіли почесним трофеєм знамениті голландці Кройфф і Ван Бастен, але у різні роки.

Особливо вдалим став для Платіні 1984 рік. Він не тільки виграв з "Ювентусом" "скудетто" - звання чемпіона Італії, ставши кращим бомбардиром (20 голів), а й Кубок володарів кубків, а також європейський Суперкубок. У цьому ж році Платіні стає чемпіоном Європи у складі збірної Франції. Причому, у себе на батьківщині. За своїх футболістів вболівала вся країна на чолі з президентом Франсуа Міттераном. Французи були нестримні, і вів їх до перемог капітан команди Мішель Платіні. У п'яти іграх він забив 9 голів, зробивши два хет-тріка - рекорд, який називають "вічним", навряд чи він буде побитий.

Мішель Платіні - учасник трьох чемпіонатів світу, а в цілому з 1976 по 1987 рік він провів за "трикольорових" 72 матчі, забивши 41 гол. Таке досягнення також тривалий час ніхто не міг перевершити (2007 це вдалося Т'єррі Анрі). При цьому, у 49 зустрічах Платіні виходив на поле з капітанською пов'язкою. Після закінчення кар'єри гравця з 1988 по 1992 рік він очолював збірну Франції.

Коли прийшов час розлучатися з футболом, йому запропонували роботу в організаційному комітеті по проведенню чемпіонату світу 1998 року, який повинен був відбутися у Франції. Він на відмінно справився зі своїми обов'язками, а його співвітчизники піднесли Мішелю чудовий подарунок, вигравши Кубок світу, який свого часу виявився для нього недосяжним. Багато хто, ймовірно, пам'ятає, що Платіні у день фіналу вдягнув синю футболку збірної Франції, бажаючи підкреслити свою приналежність до команди. Зараз вже багато хто так робить.

26 січня 2007 року Мішель Платіні став президентом УЄФА. Його було обрано на цей пост голосуванням на XXXI Конгресі УЄФА у Дюссельдорфі. За 51-річного Платіні проголосували 27 делегатів, тоді як другий кандидат - Леннарт Юханссон - отримав 23 голоси. Ще два бюлетені були визнані недійсними. Він став першим колишнім футболістом, що очолив УЄФА. Після свого обрання главою європейського футболу Платіні насамперед запропонував відзначити заслуги Юханссона, ввівши пост почесного президента УЄФА - за його внесок протягом 17 років у розвиток організації. 76-річний Юханссон займав посаду президента УЄФА з 1990 року.

І на цьому посту з блиском розкрилися кращі якості Мішеля Платіні. Неординарні, сміливі рішення, запропоновані енергійним і по-сучасному мислячим президентом УЄФА, сприяють розвитку і популяризації футболу, зміцненню авторитету УЄФА. У цьому ряду - його справді подвижницька діяльність з підготовки і проведення Чемпіонату Європи в Україні і Польщі.

Довгих років, Вам, пане Платіні! Як говорять в Україні: "З роси й води!".

УКРІНФОРМ